Наси́льство — це застосування силових методів, або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір. Насильство в сім'ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Декларація ООН (20.12.1993 р.) щодо викорінення насильства проти жінок надає засади визначення ґендерного насильства. Згідно зі ст. 1 Декларації насильство проти жінок розуміється як: «Будь-який акт насильства, здійснений за ознакою статі, якій завдає або може завдати фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди або страждання жінкам, а також загрози здійснення таких актів, примус чи свавільне позбавлення волі як в громадському, так і в приватному житті». Ст. 2 Декларації визначає, що міжнародна спільнота визнає загальний характер форм насильства проти жінок. Визначення містить (але не обмежується): фізичне, сексуальне і психологічне насильство, яке має місце як в сім’ї, так і в суспільстві включно з побиттям, сексуальним насильством проти дівчаток, насильство, пов’язане з посагом, зґвалтування в шлюбі; пошкодження жіночих статевих органів та інші традиційні практики, що завдають шкоди жінкам; позашлюбне насильство; насильство, пов’язане з експлуатацією, сексуальні домагання і залякування на роботі і в освітніх установах; примусові вагітність, аборти і стерилізація; торгівля жінками і примусова проституція; насильство з боку чи за потурання держави. У програмах розвитку, зокрема Фонду народонаселення ООН, використовується наступне визначення, яке може бути застосоване в українських умовах: «Ґендерне насильство – це насильство, яке стосується чоловіків і жінок, і жертвами якого переважно є жінки. Воно виникає як наслідок нерівних владних стосунків між жінками і чоловіками. Це насильство, яке спрямоване проти жінки, тому що вона жінка, чи непропорційно впливає на жінок. Воно стосується (але не вичерпується) фізичної, сексуальної і психологічної шкоди включно із залякуванням, стражданнями, примусом та/або позбавленням свободи в сім’ї чи в суспільстві взагалі. Це також стосується насильства, яке чинить чи не зупиняє держава». (ФН ООН, Ґендерна тематична група, 1998)
Загальний стан ситуації навколо насильства щодо жінок Насильство в сім’ї. Щороку кількість осіб, які перебувають на обліку в ОВС за вчинення насильства в сім’ї, зростає. Фізичне та сексуальне насильство щодо жінок.. ярко візуалізував проблему сексуального та фізичного насильства над жінками. Яскравим прикладом стала справа Оксани Макар (м. Миколаїв). Дівчину зґвалтували троє хлопців, після чого намагались спалити живцем. Одразу після повідомлення в міліцію підозрюваних затримали, але в подальшому двох з трьох підозрюваних відпустили. Такий перебіг подій викликав широкий резонанс в суспільстві. Громадська активність призвела до того, що справа була взята на контроль та по ній розпочалось досудове слідство. Макар померла 29 березня 2012 р. Іншою справою є випадок із Олександрою Поповою. В ході побутової сварки 18-річну дівчину жорстоко побив 22-річний гр. Косінов. У комі дівчина перебувала 72 дні. Ленінський суд м. Миколаєва засудив хлопця до 12 років позбавлення волі. Але ще більша кількість зґвалтувань залишається в тіні, тому що жінки бояться просити захисту, не в змозі самостійно протистояти насильству, а також тому, що не вірять, що діюча правова система їх захистить. А існуюча офіційна статистика підтверджує складність доведення таких справ до логічного завершення та встановлення покарання для кривдників у судах. Також і суспільство по різному сприймає такі прояви насильства. Чимало людей покладають провину за скоєне на потерпілу[10]. Зґвалтування в шлюбі не є додатковою кваліфікаційною ознакою і не розглядається як окремий злочин. Проблемою є невміння фахівців, зокрема, соціальних працівників, а також самих потерпілих ідентифікувати проблему. Показники щодо вбивства жінок, зґвалтування жінок та дівчат є в наявності, але їхня цифра не відображає реальної ситуації в суспільстві, так як дані збираються не за всіма показниками[. Булінг та інші види насильства. Поняття «булінг» (переслідування) відсутнє в національному законодавстві, відповідно, немає інформації про кількість осіб, зокрема жінок, які страждають від нього. Дані про насильство серед жінок-мігранток та біженок взагалі відсутні. Інформації про кількість жінок в Україні, яким зроблені операції на статевих органах, немає. Гендерне насильство, що вчиняється з боку або за потурання держави. Цей тип насильства до сьогодні знаходиться поза центром уваги і держави, і громадськості, тому шлях до розробки і реалізації практичних кроків в цій сфері ще тривалий. Рекомендація Rec(2002)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасницям щодо захисту жінок проти насильства, прийнята 30 квітня 2002 р., звертає увагу на необхідність криміналізації насильства, що вчиняється з боку або за потурання держави. 77. криміналізувати всі форми фізичного, сексуального та психологічного насильства, що здійснюються або допускаються державою або посадовими особами, незалежно від місця дії, але особливо в тюрмах і центрах утримання, психіатричних закладах тощо; 78. криміналізувати всі форми фізичного, сексуального і психологічного насильства, що здійснюються або допускаються в ситуаціях, коли відповідальність за те, що трапилося, може бути покладена на державу або на третю особу, наприклад, в інтернатах, будинках престарілих та інших установах. Слабкий інституційний механізм попередження насильства в сім’ї як передумова порушення прав людини. Проблеми руйнування інституційного механізму були відображені у попередніх доповідях[28] та у розділах Доповіді щодо прав жінок та протидії торгівлі людьми. У 2012 р. відбулись чергові зміни на рівні Мінсоцполітики України. Департамент сімейної політики було переформатовано у Департамент ґендерної політки та оздоровлення дітей, а Департамент з усиновлення та захисту прав дитини – у Департамент сім’ї та дітей, до якого увійшло Управління сімейної політики (питання протидії насильства в сім’ї). Однак питання насильства щодо жінок залишаються взагалі поза увагою. Стан надання допомоги потерпілим від насильства. Закон «Про попередження насильства в сім’ї» не передбачає обов’язковості створення кризових центрів. Вони мають створюватися місцевими державними адміністраціями за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, але порядок визначення потреб регіону відсутній. Фактично відсутнє фінансування діяльності у сфері попередження ґендерно обумовленого насильства, зокрема, надання допомоги постраждалим від такого насильства. Це призводить до невиконання положень законодавства. Як результат – збільшення кількості скарг на бездіяльність та дії різних органів влади, які надходять на Національну «гарячу лінію» із запобігання насильству та захисту прав дитини. За 9 місяців 2012 р. на неї звернулися 8001 осіб, з них 68,8 % жінок та 31,2 % чоловіків. 12,3 % з усіх дзвінків складають дзвінки щодо насильства в сім’ї, з них: 51,9 % – фізичне насильство, 35,0 % – психологічне насильство, 7,6 % – економічне насильство та 5,5 % – сексуальне насильство. 0,8% від загальної кількості дзвінків пов’язані з екстреними випадками вчинення домашнього насильства. В Україні, на національному рівні, вже прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають від насильства в сім'ї, а також регламентують діяльність правоохоронних органів щодо попередження та припинення насильства в сім'ї. До них належать:
- Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.2001 р., який визначає правові основи запобігання насильству в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів, спрямованих на його виконання. - Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. У цьому Законі було введено положення, яке забороняє тілесні покарання дітей у родині; - Розпорядження Кабінету Міністрів України № 2154-р «Про затвердження плану заходів з проведення Національної компанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року; "Сімейний кодекс" від 10.01.2002 р. який визначає засади шлюбу, права та обов'язки подружжя, права та обов'язків батьків і дітей. - Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису" від 15.05.2003 р.; - Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї" від 25.09.2008 р ; - Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23.01.2004 р. №38 "Про затвердження заходів щодо виконання Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї"; Згідно Закону "Про попередження насильства в сім'ї" визначено перелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства в сім'ї. Такими установами визнані: - органи виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї; - служба дільничних інспекторів міліції; - кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ; - органи опіки і піклування; - кризові центри; - центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї; - органи виконавчої влади; - органи місцевого самоврядування. У кожного з цих органів різні обов'язки, тому вони повинні співпрацювати разом, адже тоді складатиметься майже повна картина окремих випадків, відповідно, стане простіше й ефективніше допомагати постраждалим від насильства в родині. Існують спеціальні заходи попередження насильства в сім'ї, регламентовані Законом України "Про попередження насильства в сім'ї": 1. Офіційне попередження про недопустимість здійснення насильства в сім'ї (виноситься, при умові відсутності в діях ознак злочину, повідомляється під розписку). 2. Взяття на профілактичний облік і зняття з профілактичного обліку (членів сім'ї, яким було винесене офіційне попередження про недопустимість насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції або кримінальна міліція в справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з обліку відбувається в тому випадку, якщо протягом року особа ні разу не здійснить насильства в родині). 3. Захисне попередження (воно не вимагає узгоджень з ознаками злочину. Забороняє особі, якій воно винесене: здійснювати конкретні акти насильства в сім'ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї; розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо та за власним бажанням знаходиться в місці, невідомому особі, яка здійснила насильство; приходити до жертви насильства в сім'ї, якщо та тимчасово знаходиться не за місцем сумісного проживання членів родини; вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї). 4. Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім'ї в спеціалізованих закладах (приймається у судовому порядку). 5. Члени родини, які здійснили насильство по відношенню до своїх близьких, також несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність у відповідності з законом. Згідно зі ст. 4 згаданого Закону України підставами для вжиття заходів із попередження насильства в сім'ї, є: 1. Заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї; 2. Висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання вжиття заходів із попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто; 3. Отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї Орган, до якого подана заява про вчинення насильства в сім'ї, або про реальну загрозу його вчинення, розглядає цю заяву, та в межах своїх повноважень вживає передбачені законом заходи з попередження насильства в сім'ї. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", члени сім'ї, яким було винесене офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали на облік особу, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім'ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім'ї.
Міністерство юстиції України
