Корупція в сучасних умовах стала чинником, який становить реальну загрозу національній безпеці і конституційному ладу України. Це явище негативно впливає практично на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, соціальну і правову сфери, управління, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корупційні зв’язки фактично руйнують правові, етичні відносини між людьми і поступово перетворюються у норму поведінки. Корупція гальмує економічний поступ, особливо в сфері виробництва товарів і послуг, знищує можливість забезпечення об’єктивної оцінки знань абітурієнтів та студентів, професіоналізму, чесності і порядності при наданні медичної допомоги пацієнтам тощо. Корупція, безперечно, може бути визнана однією з найгостріших соціальних та політичних проблем сучасності. Розв'язання цієї проблеми є надзвичайно актуальною та першочерговою справою для України. Державою для подолання корупції прийнято ряд нормативно-правових актів. Серед них і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 13 травня 2014 року (далі – Закон). Корупція - це використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей. Під неправомірною вигодою законодавець розуміє грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є не лише особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадові особи юридичних осіб публічного права, особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону, а і посадові особи та працівники юридичних осіб - у разі одержання ними неправомірної вигоди та фізичні особи – у разі дачі/пропозиції неправомірної вигоди. Закон вносить значні зміни в нормативно-правові акти у сфері антикорупційної політики. Розроблений на виконання Плану заходів з реалізації рекомендацій, які містяться у другій оцінці Європейської Комісії (далі - ЄК) прогресу України у виконанні І-ї (законодавчої) фази Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму, а також у зв’язку з необхідністю виконання рекомендації європейських експертів щодо забезпечення спеціальної конфіскації по предикатних злочинах (предикатний злочин означає будь-який злочин, в результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину, зазначеного в статті 6 «Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів»). Метою Закону є виконання рекомендацій експертів ЄК щодо удосконалення положень антикорупційного законодавства, наданих у рамках переговорів щодо лібералізації ЄС візового режиму для України. Законом вперше в національному законодавстві встановлено адміністративну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру і за це передбачено штраф від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таку відповідальність буде нести лише той суб’єкт декларування, який свідомо знає, що зазначає в декларації відомості, які не відповідають дійсності.
Міністерство юстиції України
